Я шукаю...

Як тренер з бойового гопака Святослав Ільків став полірувальником iPhone?

Як тренер з бойового гопака став полірувальником iPhone - icoola.ua - фото 1

-        Вважається, що найскладнішою в процесі оновлення телефонів, є реанімація материнської плати – її паяння прирівнюють до проведення операції на людському серці. Чи так це? Й в такому разі, чому Ви обрали полірування, а не стали айфоновим «хірургом»?

-        Звісно, в основі відновлення будь-якого мобільного пристрою є пайка – це ніби надає друге життя телефону, який, можна сказати, знаходиться при смерті. Однак шліфування має свої особливості та перспективи. Наразі я захоплююся й вдосконалююся саме у цьому. Навіть коли працював з пайкою, мене дуже вабило полірування. Це така крутезна штука! Уявіть собі, коли бачиш вщент зруйнований чи знищений подряпинами дисплей, вкладаєш свій час та знання у певну роботу й врешті повертаєш клієнтові телефон, екран якого виглядає наче новий. Спостерігаєш щасливе, задоволене обличчя людини. Й відчуваєш себе майже магом! Отримувати гарний результат своєї праці – це супер!

      В такому разі, чому саме Apple?

-        З дитинства я мав дуже багато різних телефонів й вони часто падали, розбивалися, ламалися. Найдовше жили власне гаджети бренду Apple. Тож їхню якість перевірив на практиці! Мені взагалі подобається цей виробник в сенсі надійності. Відтак, щойно з’явилася можливість з цією маркою попрацювати, я відразу скористався шансом. Раніше займався професіями далекими від техніки, пов’язаними з іншими сферами діяльності – був тренером з бойового гопака, а також помічником приватного підприємця.

-        … тренером з бойового гопака?! Тепер я розумію, чому у Вас так часто билися мобільники…

-        Так, вів гіперактивний спосіб життя, що конкретно відбивалося й на моїх смартах. Взагалі у дитинстві я був дуже допитливим. Мене вабило все довкола. Тож міг елементарно забути, що в долоні є телефон й він часто буквально випадав у мене з рук.

Окрема «дитяча» історія пов’язана з Apple. У мене був друг. А у Штатах власне вийшов п’ятий iPhone, щойно чотири дні, як його там презентували. Й мій друг мені його раптом подарував. Цей смартфон пробув у мене досить довго. І коли доживав уже своє, ми вирішили зробити йому такий краш-тест – кидали з 5-го поверху будинку на ґрунтову землю. Попри те, що вигляд у айфона був жахливий, він продовжував працювати як і в перший день – не вис, не глючив, не здавався!

-        Мені вже шкода цього бідолашного мобільника! А коли вроджена допитливість спонукала подивитися всередину апарату – розкрутити й оглянути його нутрощі, пригадуєте?

-        Так, це сталося десь у ті ж часи дитинства. Це був клас 6-ий. Розбирав їх, дивився – що воно всередині таке, чим «напхане»?! Намагався навіть сам відремонтувати зіпсовані екземпляри. Проте тоді це не вдавалося…

-        Скільки часу працюєте в Icoola? Як сюди потрапили?

-        Уже вісім місяців. Я дуже задоволений - тут найкраща робота! Почув про вакансію від товариша. Попередньо працював півтора року помічником приватного підприємця – це була моя тітка, вона мала власний магазин і я їй у ньому допомагав. Загалом у цій сфері я на той час вже набрався достатньо досвіду. Тому саме підшукував нову діяльність. Так склалося, що зустрів товариша зі спортивної секції. Ми давно з ним не бачилися, розговорились. Він повідомив, що недавно ходив на співбесіду – наче цікавий варіант роботи, а ще й водночас хороше навчання. Однак, скаржився, що нічого в цьому не тямить. В принципі я був готовий пожертвувати своїм часом, щоб опановувати новий фах. А щойно почув, що це робота з Apple, відразу загорівся й вирішив спробувати себе у цій справі. Тож так тут і залишився.

-        Чим близька Вам філософія компанії в якій трудитеся?

-        Передовсім мені подобається, що Icoola співпрацює з фірмою Apple, яка завше відповідально й серйозно ставилася до процесу проектування та виготовлення як самих телефонів, так й запчастин до них. Тому що сотовий в наш час – дуже необхідна річ, здатна в будь-якій точці світу та в будь-якій ситуації виручити нас чи не у всьому.

Відтак, у компанії Icoola в першу чергу дотримуються концепції чистоти довкілля. Відомо, що при виготовленні телефону використовується надто багато отруйних елементів. Окрім цього щороку продукується надзвичайно велика кількість мобільників. Загалом середньостатистичний користувач змінює телефон раз у 2-3 роки. Тож виходить, що на людину йде чимало природного матеріалу, який повертається в екологію у вигляді багатотонного сміття, що не піддається переробці.

Ми в Icoola головним чином займаємося відновленням айфонів, що полягає у використанні запчастин, здатних ефективно продовжувати своє функціонування. Попередньо тестуємо їх, проводимо діагностику різними сучасними методами та технологіями, щоб опісля інсталювати в девайси. Тобто, створюємо заново щось, що буде повноцінно й справно працювати надалі. Мені дуже імпонує, що після такого рециклінгу наша фірма надає рік гарантії у подарунок усім своїм користувачам – це також свідчення високоякісної роботи.

-        Як зараз виглядають справи з клієнтами в компанії? Чи існує якийсь Ваш спосіб приваблення й утримання їх?

-        Замовників нині дуже багато, попит реально великий. Наша фірма свого часу себе досить гарно зарекомендувала, тож тепер клієнти радять нас один одному, а це найкраща реклама. Зі мною трапилася така показова історія: якось, коли я вже тут працював, у мене вкотре впав телефон і розбився дисплей. У той час стрінувся мені мій товариш, з яким давно не бачилися й він не знав про моє місце роботи. У розмові з ним я поскаржився, що власне розбив мобільник. А він мене й розраджує – каже, є такий крутий сервіс Icoola, й пропонує наш контактний телефон. Бо, розповідає, що колись також розбив свій гаджет. Звертався з цією проблемою до різних фірм та усі відмовлялися, запевняючи, що їм це не під силу, а мобілка приречена. Натомість наші майстри не лише добре відремонтували його смарт, але ще й дали гарантію. Тож кілька років минуло, а телефон досі гарно працював. Ось такий промовистий випадок, який мене дуже потішив та ще більше мотивував цінувати й пишатися працею наших майстрів.

-        Відомо, що в Icoola новий співробітник проходить повний комплекс навчання (3 місяці) - наскільки це доречно, адже усі здебільшого з інженерною освітою? Що Вам дало таке стажування?

-        Я навчався у Львівській політехніці, закінчив там освітню програму з кібербезпеки. Вважаю, що  такий трьохмісячний вишкіл, передбачений в Icoola, необхідний, адже щоб добре робити телефони, треба в них добре розумітися. Особисто я сиджу на роботі буквально з ранку до ночі – якщо у нас графік до 19.00, то я залишаюся як мінімум до 21.00-22.00. Справа в тім, що в мене прокинувся шалений інтерес, майже азарт, до цієї сфери діяльності. Тут дуже класно працювати, бо постійно можна черпати нові знання та навики. Тож я охоче самовдосконалююся. Водночас, у нас в компанії дуже багато крутих спеціалістів - кожен у своїй ніші. Відтак усі між собою плідно спілкуємося, існує взаємовиручка, хороший колектив. А це сильно надихає, бо ти можеш комусь допомогти, знаючи, що й тобі прийдуть завше з підтримкою та порадою.   

Я уже встиг попрацювати у відділі поклейки та у відділі гарантій – робив гарантійні повернення. Зараз займаюсь поліруванням – це моя друга кваліфікація.

Відділ поклейки – це взагалі унікальний підрозділ. Тут є все, що дозволяє реанімувати розбитий дисплей, який ще функціонує й не має чорних плям, навіть якщо сенсори уже не «дихають». У нас є фахівці, які займаються виключно цим. Також є добротне спецобладнання, здатне знімати спершу один, а потім другий шар дисплею. Після цього відбувається поклейка самого сенсору. В Icoola ми маємо окрему кімнату, в якій є барокамера й інші механізми, куди вставляється телефон, і де властиво відбувається магія оновлення. Ця кімната відповідає всім вимогам абсолютної стерильності – відсутність щонайменшого пилу. Адже щоб добре наклеїти дисплей, не повинно бути й порошинки, інакше на екрані залишиться чорна цятка забруднення.

Я радо пройшов ці стажування, щоб на практиці побачити, як відбувається загальний процес. Оскільки, якщо не знати, як переклеювати дисплей, а раптом щось стається зі самим шліфом, конектором, яким вмикається дисплей до телефону… - брак знань надалі веде до наростання проблем. Тож набуття досвіду й у поклейці, й у пайці - формує універсального майстра-інженера. А це і є основна ідея стажування. Адже інженер – не вузький спеціаліст, а людина, здатна вирішити будь-яке питання, пов’язане зі сферою, в якій працює.

-        Чому, після спеціалізації на інших посадах, обрали саме полірування?

-        Ну, спершу фірмі потрібно було опрацювати новий патент. Навіть не знаю, чи є ще десь в Україні сервіси, які займаються поліруванням екранів - ми одні з перших, хто це робить, якщо не найперші. Я прийшов сюди в жовтні. Десь у цей період фірма придбала полірувальну машину. Спершу це належало до відділу поклейки. Але там на той момент бракувало майстрів. І коли у мене з’являвся вільний час, я захоплено спостерігав за роботою машини. Вона здавалася досить безневинною. Однак згодом я зрозумів, що там є безліч різних величин, які потрібно вміти налаштовувати, щоб полірування відбувалося ідеально. Адже існує чимало ризиків – перегріти дисплей, «втопити» його чи зполірувати забагато…

-        Ого, та це ж ціла наука! І хто Вас всьому навчав? Ви мали наставника?

-        Так, був старший майстер, який ділився зі мною своїми знаннями. Спершу ми все робили разом, тепер я займаюся цим один. Майстер був самоуком. Також чимало знань черпали в Інтернеті. Там ми знаходили багато матеріалу, який використовували суто на дослідницьку діяльність. Ці постійні «експерименти» й привели нас до хорошого результату.

-        Якими рисами характеру треба володіти, щоб відповідати цій спеціальності? І які, можливо, заважають?

-        Наполегливість, терпеливість, концентрація на процесі й віра в те, що все вдасться якнайкраще. Найбільшою ж перешкодою, щоб добре відновити телефон, є неуважність. Адже все відбувається миттєво – сильніше десь натиснути чи неточно щось запрограмувати і все! Сенсорний дисплей дуже чутливий, тож робота майже ювелірна, вимагає доброї тактильної техніки та постійної пильності.

-        Які види техніки полірування використовуєте? Привідкрийте особливості (таємниці) цього процесу. 

-        Вид техніки є один – це полірувальна машина. Натомість, щоб поставити сам телефон на шліфування, треба відбути чимало різних етапів підготовки. Спершу це, поза сумнівом, діагностика. Далі йдуть процедури, в яких використовується спеціальний клей, що висихає виключно під дією ультрафіолетового світла. Мобільний апарат закривається у спеціальні молди. Молд – це така форма для телефону, куди його розміщують для проходження процесу полірування. Опісля нанесення клею, гаджет піддають великому тиску для досконалого розмазування речовини на поверхні, щоб на екрані ніде не утворилося жодних горбиків чи хвильок, а все набуло ідеального вигляду – поверхня в різних місцях стає однакової товщини. Тож, коли нанесли клей, закрили, усе висохло під дією ультрафіолетової лампи, тоді ставляться спеціальні диски металевої конструкції. На них накладається вага, відповідна до моделі телефону й швидкості, яку виставляють в самій машині. Наступне - додається порошок, з якого потрібно зробити відповідну консистенцію, щоб шліфувався дисплей. Якщо дати забагато порошку, він буде дуже швидко нагріватися. А це шкідливо для екрану, бо товщина скла від такого полірування буде сильно тоншати. Оскільки ж усе відбувається миттєво, то можна упустити той момент й були випадки, коли виймаєш телефон, а він вигнутий. Доводилося зайвий раз його переклеювати.

Відтак, порошок підбирається відповідно до моделі та часу шліфування, де враховується кількість оборотів за хвилину. Цей процес, знову ж таки в залежності від моделі та глибини подряпин, триває загалом до трьох годин. Потім телефон чиститься від залишків клею, приводиться до порядку та наноситься шар олеофобного (oleo – олія; φόβος від дав.-гр. — «страх, хворобливий страх») покриття – це такий своєрідний захист від пилу, жиру та відбитків пальців. Також це покриття відштовхує краплі води й робить поверхню несприятливою до будь-яких подразників.

-        Чи варто проводити полірування самостійно в домашніх умовах?

-        Загалом зробити це реально, але не варто. Адже, щоб отримати відповідний результат, потрібне спеціальне обладнання. Можна спробувати замінити його підручними засобами, однак на виході отримаємо зовсім інші наслідки. Навіть можна нанести ще більше пошкоджень. Тож раджу таки звертатися до фахівців в Icoola.

-        Полірувати скло екрану - навіщо? Яка велика справа з порятунку екології криється за цим?

-        Найчастіший привід – подряпини. Зазвичай мобільники носять в кишенях чи торбинках, або барсетках з ключами. Тож головною причиною пошкоджень є взаємодія ключів з дисплеєм. Або ж падіння – контакт з твердою поверхнею. Відтак, це не лише неестетично та не практично – через пошкодження змінюється якість зображення й, відповідно, послуговуватися телефоном стає складно. Водночас небезпечно – користуючись девайсом з розбитим екраном можна травмувати шкіру обличчя та занести туди інфекцію. Оскільки така вада дисплея не вимагає повної його заміни, варто «провести обряд» з полірування й буде наче новонароджений! Адже сам дисплей складається з матеріалу, що важко піддається переробці й, тим самим, наносить непоправної шкоди довкіллю.

Ще більшу небезпеку для екології становить захисне скло смартфону. Здавалось би що тут такого загрозливого? Однак, мікропластик, з якого виготовляють цю дисплейну заслону, не розкладається, а роздрібнюється на мікрочастинки. Й лише уявити - щороку споживачі купують та викидають 1 млрд скляних й пластмасових плівок. Я пригадую, як одного разу проходив повз підприємство, очевидно пов’язане з телефонами, й там я спостеріг масивний ящик з великою кількістю розбитого захисного скла. Ця скриня просто стояла поблизу смітників. Картина сумна та гнітюча. А усвідомлення того, що вся ця кількість смертельно небезпечної для здоров’я людини й жахливо шкідливої для екології речовини, яка здебільшого не утиілзується, йде в ґрунтові води, а звідти «розповзається» по світу – лякає! Чим не новітня епідемія? Хіба вдуматися - в одному літрі питної води може бути до 10000 часточок такого пластику! Пригадались слова, що в маленьких деталях ховаються великі речі. Якщо кожна людина знатиме про цю загрозу й вдаватиметься до інших засобів захисту, своїх девайсів то, відповідно, не назбирається така коробка відходів з цього розбитого скла.

-        Звісно. А самі яким мобільним користуєтеся? Як оберігаєте власний девайс від пошкоджень?

-        У мене 11 iPhone. Я ним шалено задоволений в роботі – класна камера й довго тримає батарея. А це чи не найголовніше. Мені цього вистачає навіть для довгої мандрівки в гори, щоб зробити фотографії чи сконтактуватись з кимось із друзів, показати, яка тут краса – чиста й вічна природа! Захисного скла не маю. Натомість олеофобне покриття – мені повністю достатньо цього.

Мій теперішній телефон мені служить уже більше року. До того був один з перших айфонів 3GS. Потім 5-ий, згодом 5S. Міняв їх, не тому що гнався за новинками, а через притаманний мені надто активний спосіб життя – телефони просто ламалися, не витримуючи мого ритму.

Далі 6-ий iPhone, який маю досі – він «живий». Я його тримаю як сувенір. Нещодавно мені пропонували продати цю модель за 10 тисяч доларів. Це чисто вже йшло як суперечка на інтерес, але я відмовився, бо тут питання не в грошах, а в тому, що я з цим телефоном пройшов! 

-        Кажуть, що тепер мобільник вміщає та й замінює людині всесвіт - контакти, ігри, запити, інтереси... все здебільшого он-лайн. Чи людина, яка постійно працює в цій сфері, взагалі існує в інших вимірах? Як майстер цієї уявної реальності відновлює свої сили за межами віртуального світу?

-        Усе залежить від самої людини. Особисто я звик відпочивати на природі. Тож похід в гори – для мене саме те, щоб розвіятися й змінити обстановку, побачити нові вершини й продовжити до них рухатись, повернувшись до міського існування. Зазвичай мій відпочинок активний – займаюсь спортом, подорожую. Відтак, у цей період намагаюсь особистий мобільник відкласти дещо в сторону – адже з ним проводжу достатньо часу в повсякденні та на роботі. Прив’язуватися до гаджета не варто. Звісно, це є необхідна річ в плані контакту з людьми, але узалежнитись, не випускаючи телефон з рук, не правильно.  

-        Що могло б Вас змусити задуматися змінити роботу в Icoola? Які ще удосконалення самої компанії, її роботи чи діяльності керівництва варто запровадити? Чи все влаштовує?

-        Таке можливе тільки за зміни керівництва або цінностей організації. Лише за таких умов я міг би покинути це місце праці. Наразі мене тут все абсолютно влаштовує – у нас насправді крутий колектив, хороші умови, чималі перспективи. Сам я родом зі Стрия. Зараз спілкуюся зі своїми знайомими, коли кажу, де працюю, мені багато людей по-доброму заздрить. А хто дотичний до технічної сфери – програмування чи ІТ, відразу питаються про вільну вакансію в компанії?!

Ідеї удосконалення роботи самої фірми звісно є, однак вони самі виникають й втілюються з часом. Усе відбувається поступово, бо зробити щось справді суттєве за один день не реально. Тим паче, що зараз багато сил забирає війна – спершу перемога, а тоді уже удосконалюватимемо та розвиватимемо все решта. 

 

Ваша оцінка: