Transistor - нове загадкове творіння студії «Supergiant Game»

У 2011 році студія Supergiant Games дебютувала грою «Bastion» — і прислів'я «перший млинець — нанівець» у цьому випадку виявилося зовсім недоречним. «Bastion» — комп'ютерна гра в жанрі action/RPG, яка полюбилася гравцям незвичайною подачею сюжету і приголомшливим озвученням: усі наші дії коментує закадровий голос. Слухати його було надзвичайно приємно — відчувалася рука справжнього професіонала.

Сюжет у «Bastion» подавався туманно й немовби навпаки. З перших хвилин гри ми зовсім не розуміли, що взагалі відбувається. Відчуття невизначеності посилювалося ще й загальним, аж надто строкатим і фантасмагоричним візуалом твору.

Як не дивно, багатьом «Bastion» припав до смаку. Деякі навіть охрестили його шедевром, а його саундтрек і досі можна зустріти в плейлистах гравців. Музика зачепила їх настільки, що вони не змогли розлучитися з нею навіть після титрів.

Минуло два роки — і студія випустила «Transistor». Принцип залишився тим самим: це все той же ізометричний екшен з елементами RPG. Не сказати, щоб «Transistor» був довгоочікуваною новинкою — від нього чекали хіба що гарної музики та того самого закадрового голосу. Однак найбільше дивує саме те, від чого великих сподівань не мали. І нехай «Transistor» зрештою не переплюнув успіх «Bastion» (якщо говорити мовою музичної індустрії — «Транзистор» став жертвою синдрому другого альбому), гра все ж подекуди приємно дивує і має чим зачепити гравця. «Транзистор» не став калькою «Бастіону», як могло здатися на перший погляд.

Вам може бути цікаво: Чи вигідно купувати iPhone в Арабських Еміратах

Реліз «Transistor» відбувся 20 травня 2014 року на платформах: Microsoft Windows, PlayStation 4, OS X, Nintendo Switch, Linux, SteamOS, а також — iOS. Так, гра є ексклюзивом для смартфонів iPhone. Розберемо ж «Транзистор» на складові.

Про що «Transistor»?

З перших же секунд гравця закидають у гущу подій, нічого не пояснюючи й не розжовуючи. Розповідь тут, як і в «Бастіоні», подається дуже специфічно. Сюжет починається не з експозиції — мотиви героїв нам ще незрозумілі — а вже на підході до кульмінації. Гравця кидають у світ гри, як цуценя посеред озера, щоб навчити плавати. Що відбувається? За кого граємо? В якому світі розгортаються події? Нічого не зрозуміло. Може навіть виникнути відчуття, що ти вже грав у «Transistor» колись давно і просто забув сюжет, а початок — це завантаження старого збереження.

Нас гукає закадровий голос — так ми дізнаємося, що головну героїню звуть Ред. Потім загадковий чорний екран прояснюється, і ми бачимо красиву вишукану дівчину, що схиляється над трупом чоловіка. З грудей чоловіка стирчить то чи величезний меч, то чи ключ. Ред витягує зброю з грудей мерця, поки той розмовляє з нею. Виявляється, «транзистор» — це і є той самий меч. Ми розуміємо, що душа того чоловіка залишилася в ньому, і щоразу, коли він щось говорить, — меч пульсує зеленим сяйвом. Але поки що ми не знаємо нічого ні про головну героїню, ні про те, ким їй припадав покійний і чому він розмовляє з Ред так, ніби за життя вона була йому дуже близькою.

Просуваючись футуристичним містом, ми дізнаємося його назву — Клаудбанк, а головна героїня Ред виявляється знаменитою співачкою, що втратила голос. Нам вдається з'ясувати, що на неї скоїв замах якийсь Процес — формація роботів, очолювана організацією Камерата. Ред тікає вулицями, відбиваючись від роботів Процесу. По дорозі їй зустрічаються загиблі під час замаху друзі, і вона поселяє їхні душі в транзистор. Друзі продовжують жити всередині меча, наділяючи його силою, якою вони володіли за життя. Саме так тут обіграно початкові здібності.

Пару слів про графіку

Графіка у «Transistor» приємна для ока. Візуально перед нами класичний кіберпанк з характерними неоновими вогнями й буйством фарб. У грі переважає зелена гамма з вкрапленнями червоного та яскраво-жовтими контурами. Сам Клаудбанк виглядає колоритно: мерехтливі автомати з опитуваннями, вивіски магазинів і закладів, висотні будівлі на задньому плані, чиї вогні пробиваються крізь туман.

Окремої похвали заслуговує промальовування персонажів. Нехай їхній зовнішній вигляд виглядає дещо мультяшно, проте художники постаралися дотримати людських пропорцій — і обличчя, і тіла. Головна героїня зовні відповідає своєму сценічному образу і може надовго осісти в пам'яті гравців.

Анімовані герої по-різному: Ред рухається природно, а її транзистор карбує іскри від тертя об землю. Натомість противники — роботи Процесу — рухаються незграбно й різко. Будь-якого персонажа у грі можна впізнати за рухами. Різниця не разюча, але якщо придивитися — у живих персонажів рухи відчутно плавніші.

Геймплей «Transistor»

Як і у випадку з «Bastion», нас чекає ізометричний екшен/RPG. У «Transistor» незвичайна система умінь: час від часу Ред знаходитиме тіла загиблих людей, з яких можна отримати нові навички. Всього навичок 16: одночасно можна використовувати 4 активні вміння та 8 пасивних (тобто по 2 на кожен активний слот, а також ще 4 в окремій панелі). Усі вміння можна задіювати у двох режимах, і кожна навичка має два види застосування — наприклад, можна підсилити шкоду або зробити так, щоб заряд рикошетив від ворогів.

Усі 16 навичок можна комбінувати та експериментувати з ними залежно від ситуації. Додатково навички впливають на кількість життів. Вони з'єднані зі смужкою здоров'я золотистими лініями, і коли здоров'я опускається до нуля — навичка перегрівається й стає недоступною. Перезавантажити її можна лише на точці доступу — місці, де дозволяється перетасувати поточний набір умінь.

Також у «Transistor» передбачені модифікатори для ускладнення або спрощення гри.

Для особливо складних моментів існує тактична пауза — щось віддалено схоже було в іграх серії «Fallout». Ви можете заздалегідь продумати дії Ред, провести серію ударів або ухилитися від шкоди. Коли Ред опиниться на волосині від смерті, вмикається екстрена тактична пауза — і вам доведеться швидко скласти план відходу.

«Transistor» грається бадьоро і не позбавлений стратегічних елементів у механіках. Однак варто одразу обмовитися: гра — не про ігровий процес, а про красиву, зворушливу, подекуди сумну історію під крутий музичний акомпанемент і про меланхолійні, тяжкі роздуми душ, що мешкають у транзисторі.

Музика в «Transistor»

Над саундтреком працював той самий композитор, що й над «Bastion», — Даррен Корб. Як уже було сказано, він став однією з ключових фігур у створенні нової гри. До озвучення також долучилася Ешлі Барретт — саме вона подарувала свій голос співачці Ред.

У грі є одна, здавалося б, незначна фішка: при натисканні певної кнопки Ред ніжно обіймає Транзистор і підспівує мелодії гри. Подібні дрібниці зазвичай не помічають, але тільки не у випадку «Transistor». Голос заворожує — іноді можна зовсім забути про події й просто насолоджуватися ним. Шкода, що на папері цього не передати — це треба відчути самому.

«Transistor» — підсумовуємо

Безумовно, в цілому гра вдалася. Захопливий сюжет з незвичайною подачею, загальний музичний ряд і робота акторів озвучення принесли свої плоди. Механіки прості в освоєнні, але їхнє різноманіття та можливість комбінувати ускладнюють гру — вона не здається казуальною. Для тих, хто не любить напружуватися, існують модифікатори для зниження складності.

Гра залишає після себе приємне враження і не вивітрюється з пам'яті через тиждень-два. Єдині зауваження, які їй можна пред'явити, — певна недомовленість у сюжеті та подекуди одноманітний геймплей. Сиквел пішов би цій грі на користь, адже деякі моменти розробник залишив без відповіді.

До речі, якщо ви граєте у «Transistor» на iPhone — зверніть увагу, що в icoola.ua можна купити відновлений iPhone з 2 роками гарантії та після 3-рівневого тестування, щоб насолоджуватися іграми й улюбленими додатками без жодних компромісів.

Читайте також: Додатки на iPhone, яких слід уникати будь-яку ціну