Топ 10 країн, які перейшли на зелену енергію

Екологи та захисники природи доводять, що з нашою планетою ще не все так погано, і шанс на порятунок є. І нехай деякі держави не мають політичної волі, навіть вони запевняють, що незабаром всі перейдуть на поновлювані джерела енергії.

І тут приходить черга скептиків, які непохитно заявляють про те, що в тих країнах, які різко перейшли на поновлювані джерела енергії, є певні проблеми. Мається на увазі недостатня кількість продуктивності зеленої енергетики, через що її потрібно або навчитися накопичувати з надлишків, або підтримувати. Весь цей процес до того ж потребує великої інфраструктури, та й знос у нього низький. Більш того, зелена енергія не гарантує повну відмову від викидів в атмосферу тих чи інших елементів. Тож як з цим справляються країни, що перейшли на зелену енергію? Як вони змогли знайти той необхідний баланс між хорошими та поганими моментами екологічної енергії?

Вчені Стенфордського університету провели дослідження, яке показало цікаві результати: вже через 25–40 років світ навчиться добувати енергію виключно з відновлюваних джерел. Судячи з постійного розвитку технологій, повірити в це не важко. На ділі ж процес переходу займе більше часу, ніж розраховують експерти, оскільки на шляху зустрінеться безліч різних проблем, включаючи лобі компаній і країн, які видобувають ресурси. При цьому ми вже зараз маємо ряд країн, які не побоялися зробити екологічний перехід.

Ісландія та зелена енергія

Ісландія — це та країна, яка виробляє зелену енергію на душу населення більше будь-якої іншої держави — близько 80%. У цьому їй сприяє унікальний і великий ландшафт. Країна прийняла рішення здійснити перехід на зелену енергію з декількох причин. Першою була потреба: країна не мала власних великих покладів вугілля, нафти та іншого подібного палива. Всі ці ресурси вона закуповувала з-за кордону. Однак вже в 1930-му році Ісландія почала розвивати два напрямки енергетики — гідротермальну та геотермальну. Нині ця інфраструктура, наприклад геотермальна станція Блакитної Лагуни, є ще й туристичною визначною пам'яткою.

Як би добре не звучали рекламні слогани та гіпотетичні плюси, вчені все ж намагаються привернути увагу громадян і до іншої сторони екологічної енергії. Таким чином, деяка кількість поновлюваних ресурсів використовується не для внутрішнього блага країни, а для наживи компаній за межами Ісландії. Вигоди для місцевого населення в такому випадку немає, або ж вона вкрай сумнівна.

Більш того, відомо про щонайменше 2 станції — «Каурахньюкар» і «Хідлісхейді», які були створені під керівництвом агресивних дій уряду протягом кількох десятиліть з метою просунути стратегію індустріалізації.

Такі дії гарантують мінімальне регулювання екології, низькі цінники на енергоносії, а значить відмінний ґрунт для податкового режиму, який буде сприятливим для промисловців. А це, своєю чергою, приверне в країну важку промисловість, наприклад алюмінієві заводи, які дуже далекі від поняття екологічно безпечних.

Швеція та зелена енергія

Мабуть, ця країна у всіх асоціюється з дбайливим ставленням до природи та екології. І справді, вже в 70-ті через нафтову кризу Швеція здійснила перехід на гідростанції та атомні. У 2015 році держава вирішила припинити використовувати викопне паливо, збільшивши інвестиції в зелену енергетику. Почалося масове будівництво баз добування сонячної та вітрової енергії, а також розвиток акумулювання енергетики, створення екологічного транспорту та інтелектуальних мереж.

Щоб долучити до проєкту бізнес і місцевих жителів, уряд вирішив ввести податок на вуглець, згідно з яким виробники відновлюваної енергії були звільнені від багатьох платежів. Так само з'явилися «зелені сертифікати». Бувають і дивовижні випадки: щоб не витрачати надлишки енергії даремно, країна підключає димар крематорію до центральної системи опалення.

Швеція вже встигла зіткнутися з серйозною проблемою — нестачею електрики. Через те, що старі реактори в країні закрилися саме в момент переходу на вітрову енергію, перехідні енергосистеми просто не справляються з потребами великих міст. Така критична ситуація стала справжнім викликом для шведської енергетичної галузі та змусила уряд шукати нові рішення для балансування попиту й пропозиції в умовах зеленого переходу.

Коста-Ріка та зелена енергія

Унікальний ландшафт, до складу якого входять 67 вулканів, а також невелика чисельність населення Коста-Ріки зробили країні справжній подарунок, надавши можливість задовольнити більшу частину енергетичних потреб екологічним шляхом. Так, у країні є гідроелектростанції та геотермальні, сонячні, а також вітрові джерела енергії. Незабаром країна планує досягти вуглецевої нейтральності. Перші кроки в цьому напрямку вже зроблені, і, треба сказати, цілком успішно — робота на 100% відновлюваної енергії двічі за останні роки тривала більше двох місяців поспіль.

Втім, не все так гладко. З кожним роком популярність традиційних джерел палива тільки зростає. Коста-Ріка поєднала комбінацію гідро- і геотермальної енергій та вітру. Однак величезна кількість транспортних засобів на бензині затуляє собою ту чверть від загального обсягу зеленої енергії держави. А машин у країні чимало: на 1000 душ населення близько 290. Таким чином, Коста-Ріка все ще дуже залежна від нафтової індустрії.

Нікарагуа та зелена енергія

Країна розташована в центральній частині Америки і налічує велику кількість вулканів. Поновлювані джерела енергії стають з кожним роком дедалі більш затребуваними. Вулкани сприяють виробництву геотермальної енергії. Держава активно інвестує в сонячну, вітрову та геотермальну енергетику, поступово нарощуючи частку зеленої енергії у своєму балансі.

Великобританія та зелена енергія

Британські острови знамениті своїми сильними та могутніми вітрами, які британський уряд зміг приборкати й поставити на службу своїм потребам. Комбінуючи вітряні електростанції, підключені до мережі, та автономні турбіни, вони здатні виробити в кілька разів більше електроенергії, ніж вугільна промисловість. Кілька років тому Британія змогла проіснувати тиждень, не використовуючи вугілля в принципі. Ця подія трапилася вперше після індустріальної революції.

Однак екоактивісти побоювалися різких змін, оскільки через це інвестиції країни в певний момент почали падати. Все це пов'язували з правлінням консервативної партії на островах. І все ж, не можна не повторити: Британія змогла прожити цілих 7 днів без спалювання вугілля, а це дійсно унікальний випадок з часів промислової революції. Станом на 2026 рік Великобританія продовжує активно нарощувати офшорні вітрові потужності, залишаючись одним із лідерів зеленої енергетики в Європі.

Німеччина та зелена енергія

Вже з 90-х років країна почала збільшувати виробництво відновлюваної енергії, у тому числі сонячної, у кілька разів. У 2015 році Німеччина встановила рекорд, задовольнивши 80% попиту на електрику за один високопродуктивний день за допомогою зелених джерел. Поштовхом до цього стала аварія на японській «Фукусімі». Саме після неї тодішній канцлер Ангела Меркель зажадала закриття всіх атомних станцій у країні.

Варто зазначити, що влада витрачала чималі гроші й час на просування екологічної енергії, хоча прогрес був обмеженим. Німеччина виробляє надмірно багато енергії, тому змушена продавати її за кордон. У квітні 2023 року країна остаточно закрила свої останні три АЕС, завершивши таким чином багаторічний процес відмови від атомної енергетики. Станом на 2026 рік Німеччина продовжує курс на повну декарбонізацію, активно розвиваючи вітрові та сонячні потужності й суттєво скорочуючи частку вугільної генерації.

Уругвай та зелена енергія

Правильний розрахунок нормативно-правового середовища і тісне партнерство державного та приватного секторів призвело до того, що країна міцно та по-крупному займається інвестиціями в сонячну і вітрову енергетику. При цьому немає жодних субсидій, і споживчі витрати не збільшені. Таким чином, Уругвай зміг досягти великої кількості енергопостачання, 95% якого — це поновлювані джерела енергії. І все це менш ніж за 10 років. The Guardian заявило, що з такими успіхами країна стане прикладом для всіх сторін Паризької угоди.

Однак близько 20 років тому ситуація була протилежною. Наприкінці 90-х і на початку 2000-х саме нафта становила більшу частину імпорту країни. Згодом використання біомаси та сонячної енергії збільшилося. Доповнює все це гідроенергетика, а значить, поновлювані зелені джерела нині становлять більш ніж половину загального енергетичного балансу країни. Водночас середній показник по світу — лише близько 12%.

На сьогодні можна відзначити великий прогрес у декарбонізації уругвайської економіки. Уругвай сміливо називають лідером зеленої енергетики.

Данія та зелена енергія

Країна поставила собі чітку мету: до 2050 року повністю відмовитися від викопного палива і всіх його видів, віддавши перевагу вітряній енергетиці. Так, у 2014 році був встановлений світовий рекорд — Данія завдяки вітряній енергетиці забезпечила 40% загальної потреби в електриці. Сьогодні ця цифра значно вища, і країна впевнено рухається до своєї мети.

Більш того, будь-які компанії, розташовані всередині країни, також інвестують кошти в екологічну стратегію. Наприклад, Google зобов'язався здійснювати нульові викиди зі своїх серверів і вклав сотні мільйонів доларів у необхідні технології, що забезпечують дану обіцянку.

Китай та зелена енергія

Країна-парадокс: в той час, як вона є найбільшим світовим забруднювачем, вона ж і найбільший інвестор поновлюваних джерел енергії у світі. Китай має високий рівень внутрішніх та іноземних інвестицій. Нині Китай є власником п'яти з шести великих світових фірм, які виробляють вітряні турбіни, літієві акумулятори та обладнання для електроенергетики. Країна прагне скоротити споживання викопного палива і має для цього все необхідне обладнання та інфраструктуру. Стимулює до цього також і сильне забруднення в міській місцевості.

Саме брудне запорошене повітря в містах Китаю і є тією головною мотивацією уряду до використання екологічної зеленої енергії. Станом на 2026 рік Китай встановлює рекордні обсяги сонячних та вітрових потужностей, залишаючись безумовним світовим лідером за темпами розгортання відновлюваної енергетики.

Марокко та зелена енергія

Марокко — дуже сонячна країна: тут до 350 сонячних днів на рік, а значить багато сонячної енергії, яку можна і потрібно використовувати. Влада не втратила момент і почала інвестувати великі гроші у виробництво сонячної енергії. Відкрита в Марокко найбільша у світі концентрована сонячна електростанція в комбінації з вітряними та гідроелектростанціями забезпечила енергією понад мільйон господарств. При цьому в планах у країни не тільки задоволення внутрішніх потреб, а й постачання зеленої енергії за кордон.

Марокко вже отримує значну частку електрики завдяки сонячній енергії та активно нарощує цей показник. У довгостроковій перспективі країна планує стати регіональним хабом зеленої енергії і постачати чисту електрику до Європи.

Таким чином, можна відзначити стійку тенденцію провідних країн світу до застосування і споживання нової енергетичної сили — зеленої відновлюваної енергії. І нехай на перший погляд у цій справі більше викликів, ніж готових рішень, це все одно залишається величезним кроком у бік усвідомленого споживання ресурсів планети. Людство прагне зберегти й продовжити життя планеті, переставши використовувати «природні забруднювачі». Можна сміливо сказати: за зеленою енергетикою — майбутнє!