Базові налаштування фотокамери для новачків

Зовсім не обов'язково знати усі тонкощі налаштування фотокамери, щоб навчитися нею користуватися: достатньо лише освоїти набір базових параметрів, багато з яких не змінювалися ще з тих часів, коли фотографи знімали на  плівкові камери.

Рекомендуємо фотографувати тільки в режимі М – це повністю ручний режим, ніяких автоматичних та напівавтоматичних налаштувань, які іноді можуть непередбачувано себе повести та зіпсувати кадр. У цьому режимі ви повністю маєте контроль над ситуацією. Багато хто його чомусь боїться, але насправді ручне налаштування це дуже просто, і коли ви зрозумієте його принцип, почнете робити це все інтуїтивно.

Хочете дізнатись який iPad найкращий для малювання? Переходь за посиланням

Як налаштувати діафрагму

Якщо об’єктив – це око, за допомогою якого ваша камера дивиться на світ, тоді діафрагма це його зірниця. Чим ширше вона відкрита, тим більше світла вона пропускає (відповідно тим світлішим виходить зображення). Максимальний можливий ступінь розкриття діафрагми залежить від вашого об’єктиву (це завжди вказано на самому об’єктиві). Якщо при налаштуванні ви бачите маленьке число, зображення буде світлішим, якщо велике – темнішим.

Також ця зірниця вашої камери впливає на глибину різкості зображуваного простору (ГРЗП). ГРЗП – це кількість простору в кадрі, яка потрапляє у фокус. Маленьке число її налаштування свідчить про те, що простору різкості буде мало (у фокусі буде головний об’єкт, наприклад людина на портретній фотографії, а фон залишиться розмитим). Така ГРЗП не підійде для знімання пейзажу або групи людей, але стане влучним рішенням для портретів або макро фотографії. Коли ви прикриваєте діафрагму, тим збільшуючи число, у фокус потрапить більше предметів та простору.

У портретній зйомці багатьом подобається ефект «розмитого заднього плану» (якщо говорити правильно, цей прийом називається «боке»). Звичайно, важливо розуміти, що саме по собі таке розмиття не зробить ваше фото автоматично художнім. Так, це вважається дуже вдалим ходом, але тільки на цьому фотографію неможливо зробити дійсно якістною. Проте варто досконало розібратися у цій техніці, щоб вміти урізноманітнити свої фотокарти чимось цікавим.

На глибину різкості впливає три фактори:

1. Розкриття діафрагми (як ми вже з’ясували раніше):

Тут все просто: розкривайте її сильніше. Найбільш для такої зйомки підійдуть світлосильні об’єктиви з діафрагмою 1.8, 2.8 тощо. У такому випадку можете розкривати її майже на максимум.

      2. Фокусна відстань:

Принцип такий самий: чим відстань більша, тим менша глибина різкості. Портретними відстанями вважаються усі від 50 мм і вище, еталонна – 85 мм. Насправді ви можете знімати навіть на 100 або 200 міліметрів, малюнок боке навіть при таких умовах виходить приємним та м’яким, але такі фокусні відстані створюють деякі проблеми у взаємодії з моделлю.

3. Відстань до моделі (об’єкта зйомки):

Тут теж все доволі легко: чим ближче фотограф підходить до моделі або об’єкта, тим меншу глибину різкості отримуєте.

Що таке витримка і як з нею працювати

Витримка контролює проміжок часу, протягом якого затвор вашої камери підіймається та пропускає світло на матрицю. Чим менше ви бачите число після одиниці, тим більш повільно спрацьовує затвор, як висновок – тим більше світла потрапляє на сенсор (відповідно тим світліше виходить фото). Така витримка називається довгою. Чим більше ви ставите число після одиниці, тим швидше спрацьовує затвор. Це допомагає зробити зображення темнішим, отож таку витримку називають короткою. Але це знову не все: якщо ви фотографуєте з рук та рухомі об'єкти, довга витримка може привести до змазування зображення та втраті якості.

Також варто пам’ятати, що навіть якщо ви ведете здоровий образ життя, ваші руки завжди трохи тремтять, особливо коли треба нерухомо тримати предмет (тобто фотоапарат) у певному положенні. Тому не рекомендується знімати з рук з витримкою довше 1/60 у випадку з нерухомими предметами та довше 1/125 при зніманні людей. Якщо предмет нерухомий, а ви фотографуєте зі штативом, витримку можна зробити довшою, тобто з меншим числом (наприклад, 1/15 або 1/40). Якщо об’єкт вашої зйомки рухається, більш підійде коротша витримка (1/320, 1/800, 1/1400).

ISO: як працювати зі світлочутливістю у кадрі

ISO – це світлочутливість. Чим вище ви встановлюєте це значення, тим світлішим буде зроблене зображення на виході. Важливо запам’ятати, що з підвищенням значення ISO, буде також збільшуватися і кількість шуму, які крадуть різкість та зменшувати якість вашої фотографії.

Усі ці три параметри разом створюють умовний трикутник експозиції. Щоб отримати якісне зображення, їх потрібно гармонізувати. Для цього варто обрати основний параметр, а інші два підлаштовувати під нього. Це залежить від того, як саме у вас завдання: наприклад, ви знімаєте портрет і ваше головне завдання – розмити фон. У першу чергу варто налаштувати те, що відповідає за розмиття (тобто діафрагму). Уявіть, що ви поставили найнижче значення F1.8, а потім компенсуєте засвіти внаслідок коротшої витримки та нижчого ISO.

Інший приклад: вам треба сфотографувати об’єкт, який швидко рухається у кадрі, тому у першу чергу ви налаштовуєте витримку. Скоріш за все, зображення буде занадто темним, тому вам доведеться підвищити значення ISO.

У цьому і є причина, чому не варто використовувати у роботі з фотоапаратом автоматичні режими – вони не знають, яке завдання ви для себе поставили. Якими б якісними не були налаштування камери, це все одно не людина, вони не можуть зрозуміти, що для вас є найважливішим, а де ви готові піти на компроміс. Важко не погодитися з тим, що виправити світло при обробці фото набагато краще, ніж отримати змазане або неякісне зображення.

Але і цього трикутника не достатньо для отримання бажаного результату. Варто пам’ятати про ще декілька важливих аспектів у налаштуванні камери:

На що впливає баланс білого та як його налаштувати

Баланс білого – це кольорова температура вашого зображення. Ви помічали, що деякі кадри здаються вам жовтуватими, або навпаки занадто холодними? Це провина неправильно налаштованого балансу білого. Тут варто пам’ятати декілька речей: значення кольорової температури вимірюється у Кельвінах (К), діапазон можливих значень залежить від обраної вами камери. Золотою серединою, а саме нейтральним білим світлом є 5000К, чим світло холодніше, тим його температура вища, і навпаки, чим світло тепліше, тим його температура нижча. Найлегше розібратися з цим і остаточно зрозуміти саме на практиці, коли у різних умовах варто лише змінювати значення балансу білого і дивитися, що ви отримуєте на виході. Це важливо, тому що неправильно налаштований ББ може просто зіпсувати ваше зображення, що дуже важко (хоча і можливо) якісно змінити при обробці.

Формати зображення та їх переваги

Перевірте, у якому форматі ви збираєтеся зробити фото. Більшість сучасних камер пропонують фіксувати навколишню дійсність у форматах jpeg або raw. Jpeg менше важить та відкривається де завгодно, але погано піддається редагуванню. Raw важить більше, відкривається тільки у спеціальних програмах для обробки, але має в собі набагато більшу кількість інформації. По суті, це негатив: він легко піддається корегуванню, ви зможете виправити вагомі помилки, зроблені під час зйомки (це і засвіти, і провалені тіні, і неправильно налаштований баланс білого). По завершенню обробки ви зможете конвертувати raw-файли у той самий jpeg та використовувати їх де завгодно.

Передвстановлення кольору: поради від ICOOLA

На Canon це називається «стиль зображення» і краще йому бути точним. Не рекомендуємо використовувати передвстановлення по типу «пейзаж» або «портрет», тому що вони вносять автоматичні корективи у ваше зображення. Вони далеко не завжди якісні, а також не завжди підійдуть для ваших цілей. Обрав точний стиль, ви зможете досягнути більшого контролю над зображенням при обробці. Пам’ятайте, що передвстановлення кольору є не на всіх камерах.

Симулятор Fifa Mobile 2021: геймплей, гравці та характеристики гри.

Режим фокусування для ідеальних світлин

Основні режими, про які вам треба обов’язково знати – це ручний фокус, відстежувальний автофокус та покадровий автофокус.

Ручне фокусування передбачає те, що ви крутите кільце фокусування на об’єктиві та наводите різкість власноруч. Якщо у вас неідеальний зір, варто підкрутити колесо поруч з видошукачем, щоб підлаштувати видимість під себе.

Покадровий автофокус може бути зручним, коли ви фотографуєте щось статичне, тобто те, що не рухається, а відстежувальний автофокус навпаки – при зйомці рухомих об’єктів. Поки ви тримаєте кнопку затвора наполовину затиснутою, камера безперервно фокусується на «моделі».

Враховуючи усі ці базові та найважливіші параметри, ви створите справді якісне фото у будь-яких умовах. Треба лише наважитися взяти фотокамеру, дотримуватися деяких правил та включити трохи власної фантазії!